Історія монастиря у Вінниці

2012-01-01Вінниця, Кустодія
Вінницький капуцинський монастир розташований на Поділлі, в сьогоднішньому обласному центрі. Заснований ще за доби Речі Посполитої. Традиційний капуцинський монастир побудований у стилі тосканського барокко. Протягом історії тут містилися богословський студентат і Курія Руської капуцинської провінції. Російська царська влада скасувала монастир у 1888 році, натомість радянська влада закривала храм двічі - у 1931 і 1956 роках.

Деякі дати:

1744. Людвік Каліновський, вінницький староста і полковник, разом зі своєю дружиною Єлизаветою пропонують капуцинам заснувати капуцинський монастир у Вінниці. Для цього Каліновський призначає кошти, які дістались йому внаслідок судової справи з графом Потоцьким, та деяку частину спільного з дружиною маєтку.

1745. Капуцини отримують дозвіл від луцького єпископа на оселення у Вінниці. 14 вересня делегат єпископа Адам Павловський воздвигнув хрест на плацу будови та освятив наріжний камінь.

1746. До Вінниці прибули перші брати, які тимчасово замешкали в замку фундатора.

1748. Ченці отримали свою резиденцію при тимчасовій каплиці, де і оселились.

1761, 17 лютого. Єпископ Антоній Еразм Воллович освятив храм під покровительством Матері Божої Ангельської. Це був вже третій - після домініканського і єзуїтського – храм у Вінниці. У цьому часі парафіяльним храмом був доміканський, капуцини ж вели апостольство серед убогої частини населення.

1778-1786. Після пожежі в єзуїтському храмі парафію перенесено до капуцинів і протягом вісьми років брати піклувались про вінницьку парафію. Пізніше парафіяльним став храм при монастирі домініканців.

1832. Після закриття царською владою домініканського храму і монастиря знову парафія перенеслася до капуцинів. Таким чином у цей час у Вінниці діяв лише один католицький храм – капуцинський.

1888. За царським наказом капуцини мають залишити свій останній монастир в Україні. Брати йдуть шукати притулку до Речі Посполитої. Деякі перевдягаються у священицькі сутани і служать в римо-католицьких парафіях. Вінницький капуцинський монастир перетворено на казарму для царських військ. Храм залишили, але його мають обслуговувати лише єпархіальні священики.

1931. Радянська влада закриває католицький храм. Вінницький костьол діяв без великих перешкод до більшовицької революції. Особливо великих труднощів зазнали вінницькі католики на чолі зі священиком Левінським у двадцятих роках двадцятого століття. Храм на початку владою був пограбований, а потім був закритий і у жовтні 1932 року був переданий Тсавіахіму. Священика заарештували. Суд його засудив до страти, якої він чудом уникнув.

1948. Відкритий і відреставрований під час німецької окупації храм після війни не закрили. Боже Провидіння поставило на службу вінницьким католикам священика Марцелія Високінського, колишнього єзуїта. Серед великих гонінь цей пастир був свідком присутності Христа на цій багатостраждальній землі аж до своєї смерті у 1959 році.

1961. У Вінницькому капуцинському монастирі вже давно живуть світські люди. Свій сакральний характер втратив також Вінницький капуцинський храм. Влада відібрала католицькій громаді костьол і передала його для атеїстичного товариства „Знання” під лекторій. Храм втратив свою старовинну архітектуру, в місці молитви і слухання Божого Слова почали вчитися лектори атеїзму.

1990. Сталося чудо. Страждання репресованих вінницьких католиків, пости, молитви, і навіть пікетування Кабінету Міністрів у Москві, повернули римо-католицькій громаді й усьому місту Вінницький костьол. На місці лекторію атеїзму знову постав католицький храм, реставрований за первісним проектом, виконаним у стилі тосканського бароко.

1992. Ще одне чудо. Після понад сторічної відсутності до Вінниці повертаються капуцини. Знову вінничани мають нагоду слухати Слово Боже, сповідатись, отримувати духовну допомогу від простих, близьких людові Братів. Монахи за браком місця почали мешкати над костьолом.

Новини спільнот

Діяльність



Padre Pio